Володимир Сосюра. Життєвий і творчий шлях.
6 січня 1898 року в містечку Дебальцеве на Донеччині в родині шахтаря Миколи Сосюри народився хлопчик, який згодом став одним з найяскравіших ліриків української літератури.
Дитячі роки майбутнього письменника минули в селищі Третя Рота (тепер м. Лисичанськ Луганської області), куди переїхала сім'я Сосюр. Про своїх батьків, які стали його першими вчителями, Володимир Миколайович з любов'ю напише у біографічному романі «Третя Рота».
Після закінчення сільської школи Володимир учився в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. З одинадцяти років почав працювати на заводі, потім на шахті. Продовжував здобувати освіту на робітфаці Харківського інституту народної освіти.
З чотирнадцяти років почав писати вірші. Вперше Сосюра надрукував свої поезії в газеті «Селянська громада» та у збірці «Пісні крові» (1918), коли служив в армії Симона Петлюри. Вірші врятували Володимира Миколайовича від смерті, коли червоноармійці засудили його до страти, але почувши талановиті поезії юнака, відмінили вирок. У 20-і роки митець став одним з найпопулярніших і найулюбленіших ліриків. Особливою задушевністю відзначаються вірші, присвячені дружині поета Марії Гаврилівні.
За життя Сосюра видав понад вісімдесят поетичних збірок. Деякі з них: «Серце» (1930), «Люблю» (1939), «Ластівки на сонці», «Так ніхто не кохав» (1960), «Осінні мелодії» (1964). Найбільше працював Володимир Миколайович у жанрах патріотичної, пейзажної та інтимної лірики. А поетичне кредо найяскравіше висловлено в рядках:
Хороше любити. Хто цього не знає?
Бо любов — це світло, нелюбов — це тьма.
Тільки той щасливий, хто любов'ю сяє,
В світі ж без любові і життя нема.
У 1944 році Сосюра написав патріотичний вірш «Любіть Україну», за що був звинувачений у націоналізмі.
У 1963 році став лауреатом Державної премії України імені грараса Шевченка.
Помер Володимир Сосюра 8 січня 1965 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. У прощальному слові Андрій Малишко назвав його українським Бонном, карооким сином України, який так натхненно славив патріотичні почуття, красу і ніжність.
Дякую за сторіночку. Обов'язково скористаюся в роботі
ВідповістиВидалити